1 февраля стартовал третий этап благотворительного проекта Серебряная монетка, в ходе которого будет организован сбор средств на программы раннего развития для детей с синдромом Дауна.

В частности, деньги будут направлены на программы обучения малышей счету и жестовой речи.

"Мы уже не первый год проводим такие акции и знаем об отзывчивости украинцев не понаслышке. Благодаря средствам, собранным в ходе акции Серебряная монетка, мы уже смогли оборудовать Центр раннего развития для детей с синдромом Дауна и выпустить программу Смотри и учись, по которой наши дети учатся говорить и читать", - заявил президент родительской организации Даун Синдром Сергей Курьянов.

"В этом году мы направим все благотворительные взносы на дальнейшее обучение малышей. Все это приближает детей с синдромом Дауна к обычно развивающимся детям и дает нашим ребятам возможность стать полноценными членами общества", - добавил он.

В планах организации проведение семинаров и тренингов для родителей и педагогов с мировыми специалистами в области образования детей с синдромом Дауна. Все участники семинаров получат также методические пособия, чтобы заниматься с детьми даже в домашних условиях.

***

Проект Серебряная монетка стартовал в 2010 году. Он был направлен на сбор средств для оборудования первого в Украине специализированного ЦРР для детей с синдромом Дауна. Сегодня это единственный специализированный Центр, возможностями которого пользуются более 350-ти семей из всех уголков Украины, а все программы для детей бесплатные. На втором этапе собранные средства были направлены на печать и распространение специальных программ по развитию речи и обучению чтению See and Learn (Смотри и учись).

По словам специалистов Центра раннего развития, у детей, занимающихся по программе Смотри и учись, значительно расширяется пассивный словарный запас, улучшается концентрация внимания, динамичнее развивается мышление; они лучше ориентируются в обстановке, охотнее взаимодействуют, используют речь в общении.

***

Каждый желающий без труда может поддержать благотворительный проект, перечислив средства в пользу ВБО Даун Синдром р/с 26007265663400 МФО 351005 АО УкрСиббанк.

Корреспондент.net

Джерело:http://korrespondent.net 

Центру творчості дітей та юнацтва загрожує закриття. Із проханням розібратися у скороченні викладачів до телеканалу ІНТБ звернулися батьки вихованців закладу. За їхніми словами, педагогам, які готують найкращі виступи дітей, зокрема, щорічну виставу «Ялинка мера», почали стрімко зменшувати кількість робочих годин.

«З'являється інформація про те, що частину викладачів, керівників гуртків Центру дитячої творчості – чомусь так вийшло, що саме з тих, хто готував цю виставу, – будуть скорочувати чи зменшувати їм кількість годин навантаження. І виходить так, що діти залишаються напризволяще. Я вважаю, що вся інфраструктура міста важлива: і каналізації, і дороги, і тепло. Але якщо ми не будемо думати про наших дітей, тоді нічого не варті наші старання в усіх інших галузях нашого життя».

Підтвердили таку інформацію і самі викладачі Центру дитячої творчості.

Ігор Кравчук, керівник гуртка художньої різьби та металопластику: «У мене було 6 годин ставки – це на тиждень. І зараз її мені скоротили наполовину. Я запитую, яка проблема, хто так вирішив? Тому що мені нема резону ходити 3 години на тиждень. Це просто. Вони кажуть, що або ви працюєте на тих 3 години, або зовсім пишете заяву на звільнення».

Скорочення кількості годин керівникам гуртків пояснюють оптимізацією грошей. Тобто заклад, кошти на який виділяє міська влада, не має необхідної суми, щоб повноцінно виплатити зарплату своїм працівникам. Батьки вихованців налаштовані рішуче і пояснюють міському голові, що економити можна на чомусь іншому, але не на молодому поколінні.

Михайло Зубик, дідусь учасниці вокального гуртка:

«Я дідусь внучки, яка там займається. Але ходять батьки, звертається до них керівник вокального гуртка, що «така ситуація: що будуть скорочувати, будуть обмежувати кількість годин». Я думаю, всім відоме таке поняття, як оптимізація. Ми будемо йти до міського голови і аргументовано доводити, що логіка і здоровий глузд підказує: передусім ми повинні думати про своє майбутнє».

Пояснити, що відбувається зараз у Центрі дитячої творчості, журналісти ІНТБ попросили безпосередньо в директора закладу Світлани Миханчук. По телефону жінка підтвердила, що педагогам Центру скорочують кількість викладацьких годин. І це справді пов'язано з тим, що міська рада виділила значно менше грошей на утримання закладу, ніж потрібно. А потрібно чимало, оскільки впродовж 2012 року педагогам обіцяли підвищити зарплату в 6 разів. Із тією ж метою економії грошей, зазначила Світлана Миханчук, викладачів Центру творчості відправлятимуть у неоплачувані відпустки на 15 або 30 днів за власним бажанням.

Така оптимізація, вважають керівники гуртків, може призвести до закриття закладу. Тоді ласим шматком для тернопільських чиновників залишається приміщення в самому центрі міста, за загальноосвітньою школою №4, де сьогодні займаються вихованці Центру дитячої творчості.

Ігор Кравчук, керівник гуртка художньої різьби та металопластику:

"Півроку назад скоротили, потім ще скоротили. Зараз пройде півроку – ще скоротять. А потім постане питання, що Центр творчості дітей та юнацтва зовсім не потрібен буде. І його, мабуть, закриють. Педагоги не можуть собі ради дати, не можуть нічого сказати, бо кожен боїться за свою ту половину ставки"

За коментарем від міської влади телеканал ІНТБ звернувся до заступника мера з гуманітарних питань Леоніда Бицюри. Не на камеру посадовець розповів, що зустрівся з батьківським комітетом, а потім і з директором Центру дитячої творчості. Леонід Олексійович наголосив, що не варто переносити цю проблему в політичну площину. Ситуацію обговорили і колектив закладу працюватиме далі, запевнив заступник мера.

Джерело:http://realno.te.ua 

Державна політика щодо дітей-сиріт, яку декларує влада в Україні, вміщається в одну фразу: "Кожній дитині - по родині". Програма влаштування дітей-сиріт у прийомні сім'ї й дитячі будинки сімейного типу стартувала 2009 року. За цією програмою, сімейними формами виховання поступово витісняти інтернати.
Здавалося б, усі розуміють, що у родині дитині краще: і для її психологічного, і для особистісного розвитку, і для адаптації у суспільстві. Натомість інтернати не спішать відпускати своїх вихованців. За останній рік кількість дітей в інтернатах збільшилась у шість(!) разів. Причому не без допомоги самих інтернатів. Такий факт озвучив Уповноважений Президента України з прав дитини Юрій Павленко.
Чому складається така ситуація, як боротися з протидією інтернатів, і яка, зрештою, ціна питання зі страшною назвою "сирітство"? Про це Юрій Павленко розповів під час інспекційної поїздки на Вінниччину.

- Яка ситуація із захистом прав дитини на Вінниччині у порівнянні з іншими областями?
- Вінниччина - 24-та область, яку я відвідав з інспекційним візитом. У кожній області ми робимо аналіз усіх проблем, які існують в охороні дитинства. А також визначаємо головні завдання і пріоритети. Насамперед, хочу дати досить позитивну оцінку діям обласної державної адміністрації і вінницької міської влади. Найменша кількість скарг на ім'я Президента України надійшли саме з Вінницької області. Це не означає, що проблем немає, їх надзвичайно багато. Але найголовніше, що в області є політична воля і організаційні можливості ці проблеми врегульовувати. Мушу сказати: охоплення дітей сімейними формами виховання у Вінницькій області вище, ніж в середньому в Україні. Майже 14% дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування сьогодні виховуються у прийомних сім'ях та дитячих будинках сімейного типу. Вінницька область є краєм з відносно низьким відсотком влаштування дітей-сиріт до інтернатів. Це трошки більше 16%, а в Україні в середньому - 26% дітей виховується в інтернатах. Також хочу відзначити роботу в області із запобігання відмов матерів від новонароджених дітей.

- І скільки таких матерів удалось умовити не відмовлятися від дитини?
- У 2011 році 15 жінок із 17-ти, які мали намір залишити дитину у пологовому будинку, завдячуючи ефективній роботі соціальних служб, змінили своє рішення і залишили дитину на вихованні у сім'ї. Тобто ми виконали основний обов'язок - зберегли біологічну маму для дитини. Фактично, завдячуючи цій роботі, на 15 дітей-сиріт на Вінниччині стало менше. Що стосується інших двох... там просто потрібно було забрати дитину у мами. Таке теж іноді буває.

- Скільки вінницьких дітей перебуває в інтернатах?
- В інтернатах на Вінниччині перебувають 498 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Інші діти в інтернатних закладах (а це більше 3 тисяч) - це так звані діти "за заявами батьків". Є ще частина інтернатів для дітей з особливими потребами - з глухотою, сліпотою, ДЦП, які складніше буде реформувати. Але я переконаний: більшість дітей, які сьогодні мають вади здоров'я, так само мають потреби виховуватися у сім'ї: чи в рідній, чи в сім'ї опікунів, чи в прийомній. Але для цього треба забезпечити системи індивідуальної освіти для таких дітей. Це більш тривалий процес.

- Реформа передбачає скорочення інтернатів?
- Перше, що хотів би сказати: реформа інтернатних закладів повинна відбуватися виходячи з інтересів кожної окремої дитини. Тому до тих пір, коли хоча б одна дитина буде бажати жити в інтернаті, такий заклад має існувати. Тобто жодна реформа не повинна зробити життя дитини гіршим, або завдати їй психологічну травму. Водночас, державне завдання таке: кожна дитина, яка осиротіла, має бути влаштована у сімейні форми виховання - а це усиновлення, опіка, піклування, дитячий будинок сімейного типу. І лише як виняток може бути направлена до інтернатного закладу. Більше того, діти, які виховуються в інтернатах, повинні відвідувати загальноосвітню школу. Вони повинні бути максимально адаптовані до життя. Повинні вчитися і готувати, і прасувати, і формувати бюджет, і найголовніше - вчитися спілкуватися у середовищі, у яке вони у будь-якому разі вийдуть по досягненню повноліття. Крім того, неприпустимо розривати сім'ї. Сьогодні важливо подолати протест працівників інтернатних закладів до розвитку сімейних форм виховання і штучному наповненню інтернатних закладів.

- І які форми має цей протест?
- Інтернати борються за своє існування. Штучно завищують кількість вихованців, збільшують кількість дітей, які перебувають у них "за заявами батьків". У деяких областях, наприклад, у шість разів зросла кількість дітей, направлених в інтернатні заклади за заявами батьків. Як у Голодомор!

- У Вінницькій області така ж ситуація?
- Як приклад, можу сказати, що у 2009 році у Вінницькій області була ситуація, коли у сім'ї влаштовувалось дітей більше, ніж сиротіло протягом року. 121 дитину влаштували. На жаль, у 2011 у сім'ї потрапили лише 69, тобто удвічі менше. Але дітей сиротіти не стало менше.

- Якщо виникає такий супротив, то яка "ціна" питання?
- Якщо говорити про кошти, то утримання дитини у прийомній сім'ї коштує державі: два прожиткових мінімуми (це приблизно дві тисячі гривень по сьогоднішніх показниках) плюс 35% батькам або вихователям на виконання своїх обов'язків і на комунальні витрати. Тобто приблизно маємо 2700 гривень, з яких, ми розуміємо, що 2 тис. грн. йдуть винятково на потреби дитини. Якщо ми візьмемо структуру видатків в інтернатному закладі, то утримання дитини, залежно від типу закладу, коштує державі від 6 до 9 тисяч гривень на місяць. При цьому в структурі видатків 85% - це заробітна плата, енергоносії й інші комунальні виплати. І лише 10-12% з цієї суми йде на потреби дитини, причому це покриває тільки потреби у харчуванні.
- У Вінницький області на утримання 10 інтернатів витрачається 100 млн. грн. на рік...
- Я впевнений, якщо грамотно ці 100 мільйонів розписати, то ці кошти можна витрачати не на утримання стін, а на забезпечення інших потреб, які сьогодні актуальні для дітей у Вінницької області. Це непроста реформа, але при ефективній послідовній роботі місцевих органів влади, я впевнений, що той час, коли кожна дитина буде виховуватися у сім'ї, настане дуже скоро. Ми на нараді із головою адміністрації і Вінницьким міським головою поставили завдання, щоб у області у 2012 році кожна дитина, яка осиротіла, була влаштована у сім'ю. І тільки у виняткових випадках направлялась в інтернат. Такий потенціал і можливість в області є.

Джерело:http://www.misto.vn.ua 

Діти, які опиняються у притулку, мають відчувати себе вихованцями закладу, який поважає їхню гідність. Який захистить і зробить усе можливе, аби перебування в дитячому будинку не було схоже на строк у в'язниці.

Цього вже давно і щиро прагнуть працівники херсонського притулку. Але через брак грошей, втілити благородні задуми надзвичайно важко.

У Херсонському обласному притулку, яким опікується Благодійний Фонд «Захист», дітки одягнуті, хоча й чисто, але – хто в що. Одяг не за розміром, латаний-перелатаний. Часто-густо малечі доводиться доношувати речі своїх старших друзів. Зовнішній вигляд малят навіть у свята дуже пригнічує та складає враження купки нещасних та убогих. Немає сумніву, що малеча, якщо їх вдягнути у симпатичну форму, як це робиться у розвинених країнах, почуватиме себе більш комфортно та на рівних між собою.

Чисте і охайне дитя для будь-якої люблячої матусі – це норма. Давайте не позбавляти цих діток нормальних умов існування тільки через те, що лагідні долоні матусі для них – поки що лише мрія.

Херсонський обласний благодійний фонд «Захист» звертається до усіх, хто може посприяти. Допоможіть пошити вихованцям притулку комфортний і сучасний одяг! Одяг, в якому вони тут тимчасово перебуватимуть. Тому що ми віримо: притулок – це ТИМЧАСОВИЙ гостинний дім, а не вбогий сиротинець. 

Сьогодні кошти на реалізацію цього проекту можна також перерахувати через новий і зручний ресурс в інтернеті - Українську біржу благодійності:                 https://ubb.org.ua/

Делать добрые дела стало проще.

Мир спасет благотворительность. Это тема пятого круглого стола по вопросам благотворительности, организованного фондом Виктора Пинчука. Интернет-филантропия – вот новый тренд современных меценатов. Теперь с помощью одной кнопки в социальной сети можно перечислить средства нуждающимся в помощи.

Шон Паркер, соучредитель социальной сети «Фейсбук»:

Например, существует социальная сеть, гражданская сеть. Там все люди знают друг друга, и все соглашаются на то, что дадут какое-то количество денег на некий проект. И ваши друзья вас же и контролируют. Вот такая динамика с социальным давлением и механизмом прозрачности.

В европейских странах эта система уже давно действует. Сегодня на форуме показали, как будут запускать ее в Украине. «Украинская биржа благотворительности» - так она будет называться. Хотите помочь – вам в помощь придут вот такие интернет-платформы.

Это центр милосердия на Ивано-Франковщине. Он первым обратился за помощью к «Украинской бирже милосердия». В центре пятнадцать воспитанников. Наталья среди них. В 11 лет девушку изнасиловали и она забеременела. Ее матери было не до этого. От родительского равнодушия девушка с ребенком убежала из дома. Приютили ее здесь – в центре милосердия. Она учится языку, математике и ... материнству.

Наталья Рыбак, мать:

Деколи встає вночі, поїсть, знов лягає. Найважче, коли вона спати не хоче, я її мучу трохи, граюся, перевертаю – вона засинає. Зроби тосі-тосі – плескає в долоні дитинка.

Двадцатисемилетняя Елена – подруга Наташи. Последний год она тоже провела в доме милосердия. Ее судьба – не легче. После рождения дочки осталась на улице. Чтобы добыть хоть гривну бралась за самую тяжелую работу. Пока туберкулез позвоночника не приковал ее к постели. Между тем ребенка воспитывали здесь, в центре милосердия.

Елена Гайва, мать:

Я працювала на базарі, там холодно, тяжкі сумки і воно дало з часом своє. Я рік лежала, казали, що я не буду ходити, але дякуючи, що сестри милосердя допомагають, я можу ходити коло своєї дочки. І ми тепер разом.

Скоро помогать станет нечем. Государство выделяет на центр шесть тысяч гривен в год. Для матерей хотели построить второй этаж, но денег хватает разве на оплату коммунальных услуг.

Сестра Мария, сотрудница центра милосердия:

Найважче, коли жінка приходить і ми не можемо відмовити. Через це така кількість живе в одній кімнаті, на даний час треба завершити другий поверх.

Это Евгения. Она мечтает научиться рисовать на компьютере. Но это может не осуществиться. У девочки – лейкоз. Родители уже потратили на ее лечение восемьдесят тысяч гривен. Еще требуется как минимум сотня. У родителей уже карманы пусты. А потому обратились к бирже благотворительности.

Светлана Вишнякова, мать:

Очень оно тяжело лечится. Долго поддаётся лечению. Тяжело. Одна таблетка – 500 грн. На день нам надо одна таблетка. Потратили около 80 тысяч, сколько её нужно – никто не знает. Как минимум полгода.

И Евгении, и центру милосердия сегодня можно помочь. За первый час показа биржи благотворительности в Давосе она уже собрал вокруг себя несколько десятков филантропов. Основатель Интернета Тем Бернс-Ли такой популярности не удивляется. Уверен, прозрачность – вот главная новация интернет-благотворительности. Между адресатом и благодетелем нет никаких посредников.

Тим Бернс-Ли, основатель Интернета:

Когда тот, кто нуждается в помощи, получает средства, мы можем очень прозрачно увидеть, как они потрачены. Это хорошо не только для благотворителей, но и для правительств. Чиновники могут увидеть, сколько из этих денег уплачено налогов, сколько средств и куда потрачено.

Виктор Пинчук убежден: «Украинская биржа благотворительности» изменит подход к филантропии в Украине. Уже сегодня можно помочь тридцати организациям. Чтобы получить право выставить свою кандидатуру, они прошли сложную проверку, которая выясняла – действительно ли нужны средства. Кроме того, предусмотрен механизм общественного контроля за расходованием благотворительных денег. Потому присвоить меценатские гривны не выйдет.

Виктор Пинчук, руководитель благотворительного фонда:

Когда во всем мире правительства должны урезать бюджеты, естественно, будут страдатьгосударственные расходы на социальные программы. Мы считаем, что сегодня роль филантропии в мире, как никогда актуальна, потому что филантропия может решить эту проблему. Ии мы считаем, что Интернет сможет революционно решить эту проблему.

Джерело: http://vikna.stb.ua/ru/news/2012/1/27/91185/

Через годину банки припиняють роботу, а коштів для транспортування дітей треба ще більше половини.

Станом на 17:00 на рахунок Товариства Червоного Хреста Львівщини пожертв на суму 264 300 гривень. Доларів, іншої валюти – не надходило, розповіла голова Товариства Червоного Хреста Личаківського району м. Львова Ірина Апостолюк.

Як повідомляв ЗІК, троє дітей, які постраждали внаслідок пожежі у селі Долинівка Сколівського району, знаходяться у вкрай важкому стані.

Лікарі та влада міста звернулись у Бостонську лікарню, адже тільки там є шанс врятувати дітей. І вже сьогодні на їхнє звернення надійшов лист-відповідь, у Бостоні готові прийняти дітей на лікування коштами американської сторони. Єдина проблема – транспортування потерпілих. Аби доставити їх до Бостонської лікарні, потрібен спеціальний літак. Щоб доставити трьох дітей, потрібно два таких літаки. Адже вони бувають лише двомісні та одномісні.

Зараз лікарня забезпечила дітей усіма потрібними медикаментами, проте, за словами лікаря опікового відділення 8-ї лікарні міста Львова Василя Савчина, в наших умовах навіть з усіма потрібними медикаментами врятувати дітей не вдасться. «У нас взагалі нема гарантії, а в Бостонській лікарні є шанс якийсь невеличкий, ми повинні ним скористатись...», – каже Василь Савчин.

Гроші потрібно зібрати вже сьогодні, діти у вкрай важкому стані, найоптимальніший варіант, щоб відвезти їх до Бостона – це завтра.

Тому усі, хто не байдужий та має можливість надіслати будь які кошти, зробити це можна на номер рахунку, що вказаний у документі.

Необхідні кошти на транспортування – 120 тис. $ США, які потрібно зібрати до кінця дня.

Джерело:http://www.daily.lviv.ua